Так прагнули до цього останнми днями, а з"днання все одно вдбулося несподвано! Рота побачила прапор, кинулася прямо до нього - втратили двох бйцв: в лвий бк вдарив росйський "дегтяр" з розбито цегляно будки. Роззлилися, заслпили кулемет вогнем, пдповзли закидали гранатами всх, хто там був. Закидали рунтовно. Навкруги вся земля була в клаптях людських тл та всякого дрантя. в самй будц було повнснько мертвих азатв. Будка стояла на узгрку, оточував окоп з двох сторн йшли ходи сполучення. Але там мертвих не було - вс в будц. Мабуть, тут ховався вд обстрлу цлий взвод росян.

А потм вдкрито, нби вже нчого не могло статися, ривком пробгли метри, що залишилися до залишкв будинку пд синьо-чорно-блим прапором. дйсно, нчого не сталося: росяни не стрляли - або вдйшли, а скорше за все закиданий гранатами кулемет був тут у них останнм.

В рунах з прапором, коли добгли до них, було всього десяток бйцв: командир взводу - молодший лейтенант дев"ятеро його бйцв. В хнй особ зайняв Естонський корпус ц останн, з того, захдного боку, руни. Одночасно з ними батальйон старшого лейтенанта Береста зайняв з нашого, схдного боку ц останн руни. Росяни не стрляли: тут - як вдрзало, а праворуч лворуч ще йшов бй. з незвички це здавалося дуже далеко, бо вчора позавчора, весь день сьогодн - бля самих вух.

Прапор у хлопцв з естонського корпусу був саморобним - зшитий з синьо та чорно смуг шматка блого простирадла. Прапор був прикручений телефонним дротом до шматка палиц вд гардини. З того боку, вд естонцв, нхто не пдходив командир взводу надряпав в свой офцерськй книжц коротке донесення та й вдправив його з одним з свох солдатв. Командир третьо роти зробив те ж саме.

Потм розстелили плащ-намет прямо на земл, висипали на нього запас сухарв пустили по кругу дв фляги з горлкою - у командира роти було у запас на такий саме випадок. Естонцям випити першими дали - з поваги до хньо арм та хньо солдатсько дол. Естонський корпус у безперервних боях з кнця травня - вдколи росяни спробували завдати удару на пвноч, в Фнлянд, тут, на пвденному берез.

Потм в роту прийшли командир батальйону каптан Денисенко. Пробираючись рунами мста, Денисенко з легким збентеженням подумав, що ще нколи не бачив такого видовища смерт, яке вдкрилося його очам на руйновищ Нарви-вангорода. Вулиц пустир були суцль зрит вирвами; в окопах, що тяглися в багато рядв, один за одним, виднлися страшн слди рукопашних сутичок: понвечен тла росян лежали так густо, що пд ними не було видно земл. А навкруги валялося все те, що всюди: гвинтвки, карабни, пстолети-кулемети, ручн кулемети, протигази речов мшки, казанки, плотки кашкети з захисного кольору зрочками, скривавлен бинти розчавлен пдошвами трикутники фронтових листв...

А потм росяни стали здаватися. З рун виповзали з блими прапорами, з рушниками, кидали в купу зброю шикувалися в колони. Вдалин, бля ближчих рун виднлася довга колона росян з великим блим полотнищем рухалася в тил Всмнадцято арм, а друга, перетинаючи вулицю - на захд, до Нарви.

Ось так просто, навть буденно, виглядала ця подя там, де опинився каптан Денисенко, виконуючи завдання командувача Всмнадцято арм. Значення ц под було усвдомлене пзнше. А зараз в душах бйцв змшалося радсне вдчуття, втома вд бою, деяка розгубленсть перед майбутнм, якийсь дивний подив: невже з"дналися? А що накажуть тепер? на нших длянках фронту, праворуч лворуч, ця подя сталася за пвгодини, можливо, пзнше чи ранше. навряд все виглядало урочисто, хоча результатом того, що сталося, був кнець трьох радянських фронтв, всього пвнчного флангу ц вйни...

***